В Радивилові розповіли про діяльність етнорезиденції «Ладомирія»
Опубліковано : Тетяна Яцечко-Блаженко
15 грудня 2020 року у Радивилові відбулася підсумкова прес-конференція, яка була присвячена другому року діяльності етнорезиденції «Ладомирія», заснованої громадською організацією «Центр дослідження і відродження Волині».
Етнорезиденція «Ладомирія» – це унікальний арт-простір на Рівненщині. На сьогоднішній день він представлений у вигляді трьох локацій: проект «Майстерня Етнобрендів», ткацька майстерня «Серпанок» та музей одягу Великої Волині «Ладомирія».
В майбутньому планується створення цікавих проектів, відкриття нових унікальних локацій та перетворення Етнорезиденції «Ладомирія» на культурний центр Рівненщини.
Як проінформував засновник етнорезиденції Володимир Дзьобак у сьогоднішньому заході взяли участь голова Радивилівської районної державної адміністрації Всеволод Володимирович Пекарський, Радивилівський міський голова Микола Аракелович Карапетян, надіслав привітання заступник голови Рівненської обласної державної адміністрації Сергій Сергійович Гемберг.
Подія відбулась за присутності більше десятка представників засобів масової інформації з Волинської та Рівненської областей.
Володимир Дзьобак підсумував: «Головний висновок сьогоднішнього заходу: «Ладомирія» перестала бути локальним явищем південного заходу Рівненщини, натомість впевнено і послідовно перетворюється у локацію не тільки волинського, але й всеукраїнського масштабу. Тезисно подаємо інші висновки:1. Із реконструкторського проекту ми виросли у цілісний, ґрунтовний етнопарк. 2. Проект ревіталізації – перетворення промислової зони в етнопарк – здійснюється в Україні вперше. 3. У проекті органічно переплітаються традиції минулого із трендами сучасності. Ми будуємо фортецю сьогодення на міцному фундаменті нашого минулого. 4. Розвиток «Ладомирії» відбуватиметься планомірно, відповідно до затвердженої програми на 2021 рік і на період до 2025 року. 5. Підготовлено бізнес-плани окремих елементів проекту, що сприятиме пошуку фінансування. 6. Навколо окремих складових проекту створено групи консультантів. 7. Усій нашій команді, що налічує більше двадцяти ентузіастів, надзвичайно цікаво здійснювати даний проект. Навколо гуртується також величезна армія прихильників, помічників та консультантів. 8. Проект заручився підтримкою місцевої та обласної влади. 9. Проект зацікавив чимало волинських ВНЗ, що відкриває нові перспективи нашого розвитку».
У Ладомирії є власний музей просто неба, або, як прийнято називати подібні локації у світі – скансен. Силами цілої команди реставраторів на чолі з Ігорем Колобейчуком та всього колективу етнопарку було відтворено та реконструйовано три споруди, а саме: - типовий одноповерховий житловий будинок історичної Волині ХIX - початку ХХ століття; житловий будинок цього ж періоду, що представляє Івано-Франківщину та кліть (або "холодна комора") - окрема господарська будівля, що використовувалася на території нашого краю для зберігання зерна, продуктів, одягу та інших найцінніших речей селянина. Всі будинки - дерев'яні та відтворені майстрами за автентичними технологіями з використанням традиційних для відповідних регіонів України матеріалів.
Учасники проекту розповідають про скансен на території етнорезиденції: «Вже сьогодні всі охочі зможуть побачити реконструйовані та відтворені хати та тим самим доторкнутись до минулого нашої землі. Адже у кожної хати - своя історія. Зокрема, Біла хата переїхала до нас із Рівного, де довгий час знаходилася без належного нагляду та вже очікувала на демонтаж. Будинок потребував комплексної реконструкції: прогнив дубовий фундамент, фактично провалилася одна стіна, піч була розвалена, а дах взагалі був накритий шифером. Впродовж трьох місяців велика команда майстрів фактично наново будувала хату, і тепер вона стала такою, як була майже двісті років тому: з очеретяним дахом, вибіленими стінами та мурованою грубою».
Музей ручного ткацтва в «Ладомирії» – це зібрання унікальних відтворених з оригіналів експонатів українського автентичного одягу, які вишуковували в музеях та приватних колекціях більше 10 років. Найбільша цінність Музею: 5 повних відтворених серпанкових костюмів зі справжньої української коштовності – рукотворної тканини, що поєднує неймовірну легкість, прозорість та водночас міцність і довговічність.
Фото: Мар’яна Олійник
Тетяна Яцечко-Блаженко
Джерело: RvNews