Книгу для дітей «Крамниця часу» Олени Медведєвої відзначено спеціальним дипломом КЗ «Рівненської обласної бібліотеки для дітей» РОР за високий читацький рейтинг Дітям доводиться пізнавати світ швидше, аніж дорослим.

 

Тому, писати для дітей – для письменника це особливе бажання, особливий винахід у власній думці. Це коли текст дитячого письменника, його бачення світу, якраз літає над горизонтом дитячої уяви, дитячого мислення. Наче у них зовсім інше паливо для уяви. Іншими словами – вигадка.

Скільки потрібно вигадки для дитини і для дорослого? Важко осягнути, чи й підрахувати. Але це можна описати. От саме цим, так мені здається, і приваблює у своїх книгах дитяча письменниця Олена Медвєдєва.

«Крамниця часу» – нова, свіжа книга Олени Медвєдєвої, яка знову дивує вигадкою, образами. Щоправда, саме видання більшу частку уваги прибирає до себе ілюстраціями. Художник постарався по-особливому. Можливо, знайдеться читач, котрий подумає, що ілюстрації були першими, а вже текст до них написано авторинею пост-фактум, під враженням від них. Інша справа, як дорослій людині дивитися на книжку, у котрій оповідається про Час. Про час у крамниці, де його продають, і не як товар, а як подію, як насолоду, наче це затишна кав’ярня з минулих століть. І знову таки, крамниця у книзі оформлена настільки розкішними, насиченими ілюстраціями, що збуджують не просту уяву, вони цю уяву наче розкривають і навчають – одним словом, фантазія та художня уява тексту і зображення дуже, дуже гармонійно поєдналися в цій книзі.

 

І це саме те, що потрібно для дитини чи підлітка, коли оповідь перетікає такими осяйними, закольоровленими ілюстраціями Наталії Серветник. А ще ця книга може мати продовження. Адже два герої, котрі зустрілися в ній майже наприкінці розпочали новий виток уяви, і хочеться думати, в цьому й полягав задум авторині. У тому, щоб перед хлопчиськом або дівчиськом могла розкритися перша сторінка великої книги пригод. Головне не стримувати вигадку, уяву та відчуття цієї можливої пригоди. Англійською це називають сиквелом. Тобто, «наслідком» – коли з’являється художній твір (роман, кінофільм), котрий продовжує сюжет іншого відомого художнього твору. Це ж саме можна побажати і попередній книзі Олени Медвєдєвої – «Кольоровим равликам». Власне, майже кожному тексту авторині притаманне, сказати б, «сиквельне» мислення, «сиквельна» композиційність. Це, якщо пояснювати родзинку, стержень в підході до творення своїх текстів Оленою Медведєвою простими словами.

А якщо складніше, то художнім книжкам, грі уяви цієї авторині притаманне апокрифічний підхід, в прямому значенні апо́крифа, від давньогрецької ἀπό-κρῠφος — «прихований, сокровенний, таємний», де приставка ἀπο- зі значенням: «минуле», а κρύφος, κρυφός, κρυπτός — «прихований». Навряд чи це буде перебільшенням. Бо Олена Медвєдєва саме так творить. Пишучи зараз, приховує в тексті майбутнє. Але це вже окрема історія.

 

Найкраще в «Крамниці часу», звісно змальований сам час. Він геть не є не підйомною глибою, як то у філософії чи релігії. Час у цій крамниці змальовано смачно. На нього легко дивитися, відчувати і після прочитання цієї книги, можливо, не один читач зрозуміє наскільки цінним є кожна хвилина, кожен день, пережитий. Наскільки час може дарувати насолоду.

 

Щодо трьох героїв, то більш цікавою вийшла Мавка, котра змальована маленькою дівчинкою. Вона цікаво дисонує з певною вестернізацію інших двох героїв – власника крамниці Юліана та його молодшого товариша Грига. Але то, звісно, спроба осучаснити цей давній український художній образ.

 

Олександр Євтушок, член Національної спілки письменників України