В чергову частину Рівненської поліції надійшло повідомлення про те, що сьогодні зранку підірвано стелу пам’яті Олександру Музичко (Сашку Білому).

Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив народний депутат від Радикальної Партії Ігор Мосійчук.

“Вона була встановлена громадськістю на місці вбивства Сашка поблизу кафе “Карасі”.

Дехто боїться навіть пам’яті про Народного Героя”, – прокоментував подію депутат.

Як відомо, координатор “Правого сектору” на Західній Україні Олександр Музичко (Сашко Білий) загинув 24 березня неподалік кафе “Три карася” в Бармаках, що поблизу Рівного. На цьому місці йому встановили стелу пам’яті. Згодом у Рівному на Алеї Слави на “Молодіжному” кладовищі Музичку освятили пам’ятник.

Народився народний Герой 19 вересня 1962 року у місті Кізелі Пермської області Російської РФСР у родині репресованих Івана Дмитровича і Олени Павлівни Музичко.

Його ненависть до кремлівських окупантів передавалась поколіннями: предки Олександра Музичка воювали у Армії УНР. Брат діда Олександра Музичка воював в УПА. Три дядьки Олександра Музичка воювали в УПА і загинули від репресій.

Освіту молодий Сашко отримав середню, а потім у 1981-1983 рр. служив у Тбілісі. Після проголошення Незалежності України утворив першу у Рівному націоналістичну організацію СНУМ (Спілка незалежної української молоді), згодом став членом УНА (Української національної асамблеї) а після заколоту ГКЧП — загонів УНСО на Волині. 

В роки Першої чеченської війни він командує загоном УНА-УНСО “Вікінг” (з 1994 р.), який воював у складі підрозділів Шаміля Басаєва. Сашко був і особистим охоронцем президента Ічкерії Джохара Дудаєва. На тій війні він отримав позивні “Білий” і “Консул”. Саме ініціативі “Білого” приписують задум і втілення розгрому російської бронеколони на площі “Мінутка” в 1995 році у Грозному. У тих боях були знищені кращі спецзагони Росії.

Кадебісти Москви та Києва не могли йому простити такого ганебного розгрому, і з того часу Сашка переслідують усіма доступними методами. У 1995 році його звинувачують у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень відвідувачу кафе. 1997 року Музичка звинуватили у замаху на Олега Біса — члена УНА-УНСО. Через брак доказів справу закрили. Після загибелі Джохара Дудаєва Олександр Музичко повернувся в Україну. У січні 2003 року рівненський міський суд засудив Олександра Музичка до трьох з половиною років ув’язнення. Життя Музичка постійно моніторили кремлівські ЗМІ, постійно пригадуючи йому війну у Чечні.

У 2012 році Олександр Музичко балотувався в народні депутати України по 153-му виборчому окрузі (центр — м. Рівне). З 2013 року був активним учасником революції Майдану, утримував порядок у Рівному, не дозволяючи відправку звідти “Беркутів” до Києва. Завдяки авторитету став координатором Правого сектору у західних областях.

27 лютого 2014 року прийшов до прокурора Рівненської районної прокуратури Андрія Таргонія зі зброєю. Той випустив місцевого мажора, який вчинив злочин. Сашко перед камерами словесно принизив прокурора і вдарив його. Пізніше пообіцяв повісити міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова “як собаку”. 28 лютого 2014 року Сашко Білий повідомив, що якщо люди Авакова приїдуть на територію Рівненської області затримувати його, то він їх знищить і після цього поїде “брати Київ”.

25 березня 2014 року у кафе “Три карасі” біля села Бармаки Сашка Білого з його людьми ліквідували люди Арсена Авакова. У тілі Героя були вогнепальні поранення в серці та ногах, при тому, що руки були зв’язані за спиною. Речники МВС та очевидці події надавали різні свідчення. Пізніше стало відомо, що ліквідацією Сашка Білого займались бійці спецпідрозділу “Сокіл”.

Прощання з Олександром Музичком відбулося 26 березня 2014. Ховали його на рівні загиблих героїв “Небесної сотні”. Попрощатися із загиблим до Рівненського обласного музично-драматичного театру прийшли побратими, рівненські політики, прості громадяни та депутати. Зібралася величезна процесія у кілька тисяч людей. Далі похоронна процесія вирушила центральною вулицею міста до Свято-Покровського собору, де відбулася панахида. У колоні пройшли активісти “Правого сектору” з Рівного та інших регіонів, а також рівняни. Процесія, незважаючи на сильний дощ, що двічі наступав. Похоронна процесія, що повністю перекрила рух в центрі Рівного, зупинялась перед Свято-Воскресенським собором, майданом Незалежності та пам’ятником Климу Савуру. Загиблого проводжали скандуванням “Наша земля — наші герої”, “Героям тричі слава!”, “Сашко — Герой!”.

Похорон знімали рівненські ЗМІ та працівники іноземних медіа. На похороні був лідер партії «Правий сектор» Дмитро Ярош