Учора, 14 листопада 2018 році, у білий день, просто у центрі Рівного мене ні сіло, ні впало охопило нав’язливе дежавю: ніби я, мов за помахом чарівної палички, опинився тут-таки, але рівно 9 років тому. Трапилося це після оглядин стрункої шеренги агітаційних наметів «Нового курсу» Юлії Тимошенко, які закінчувалися пафосною сценою з аналогічною символікою. Пригадую, у 2009-му тут також стояли і сцена, і намети. Навіть кольорова гама у них була здебільшого біло-блакитною… У Рівне знову приїхала Тимошенко, знову кандидат, знову з перспективою виходу в другий тур. Виявляється, аналогії тільки починалися…

Фото Олександра Харвата

Президентська «тітушня» під МБК…

Підійшовши до Міського будинку культури, побачив гурт молодих людей у захисних масках, які до болю нагадували ті, що їх сама пані Тимошенко у часи прем’єрства з екранів телевізорів закликала одягати абсолютно усіх.  Щоб захиститися від чи то курячого чи то свинячого грипу.

Цього разу хлопці в масках тримали в руках плакати з написами «Холик і Пєля – бурштинові гаманці «Батьківщини» та «Стара гепа по-новому не гуде». Ніби і жодного переходу на чиїсь конкретні прізвища, але…

Фото з мережі Інтернет

Скидається на те, нинішню Юлію Володимирівну люди в масках відверто дратують.

Підходжу ближче і на власні очі бачу, як один з лідерів місцевої «Батьківщини» Микола Кучерук обзиває «поцом» одягненого у військовий камуфляж учасника пікету під МБК, а потім у компанії хлопців спортивної статури кидається силоміць відбирати символіку і у решти пікетувальників.

Трохи пізніше, в інтерв’ю «UA: Рівне» сама Юлія Тимошенко безапеляційно назве цих людей президентською «тітушнею», замаскованою під СБУ…

Варто завважити, так обходитися з протестувальниками у 2010-ому не дозволяв собі навіть Янукович. Особисто бачив, як - здається, у Клевані - він у той час підходив до хлопців зі «Свободи», намагався щось там розповідати, хай і марно…

Юлія Володимирівна виходити до учасників АТО не завважила за необхідне. Вочевидь, просто не відчуває їх своєю базовою аудиторією.

Не відчуває такою, схоже, навіть журналістів. За винятком деяких, більшість з них просто не пустили на закриту (!!!) прес-конференцію …

Хто вони, адепти «Нового курсу»?

Щоб зрозуміти, яку саме частину українців  Юлія Володимирівна своєю аудиторією все таки вважає, полистав дописи коментаторів стріму з її власної фейсбук-сторінки. Деякі приведу, як то кажуть, «без купюр».

Людмила Туренко: «Мужикам не можна довіряти, країні потрібна жінка»...

Любов Іванова: «Ванга казала , що Україна підніметься , коли нею правитиме жінка . А раптом ...?»

Надія Кокошко: «Дорогі українці! Скільки років ми не можемо обрати гідного Лідера! Задайте собі та своєму оточенню таке питання та отримайте відповідь від Святого Духу...»

Фото з сайту "Ого"

Функціонерам «Батьківщини», перед якими знову - швидше за все, востаннє - вималювалася перспектива стати владою, саме така публіка сьогодні подобається набагато більше.

Як і специфічні молоді люди, представників яких журналісти «Рівне вечірнє» несподівано зустріли неподалік стадіону «Авангард». Там вони саме тренувалися ритмічно викрикувати лозунг «Тимошенко – наш президент»…

Уявляєте, президентська кампанія іще навіть не починалася... 

І знову «Почую кожного»?

Леді Ю виходить на сцену і починає виголошувати нехитрі сентенції на кшталт «у нас хочуть забрати землю!», «грабіжницька медична реформа – це геноцид нації!», «президентська влада мусить відійти до парламенту!» і т.д.

Розвінчувати цей відвертий популізм я вже давно втомився. Зазначу лишень: кожен з цих лозунгів нескінченно далекий від того, чого від нас чекають європейські партнери.

Слухаю далі і чую вже дещо таке, що взагалі пасувало би якомусь черговому рабіновичу-мураєву-медведчуку чи комусь на кшталт:

«На заході нас не чекають! Ми потрібні виключно як територія, яку можна «доїти» по-максимуму! Ці відносини терміново треба переглядати!»

Як вихід з ситуації пропонують згаданий вище «Новий економічний курс». Але… що це таке, до кінця невідомо, схоже, навіть тим, хто його вигадав.

«До першого туру президентських виборів ми маємо разом з вами дописати усі необхідні законопроекти», - закликає Юлія Тимошенко на мітингу у Рівному. Іще влітку обіцяла зробити це у форматі з модною назвою «блокчейн», тепер, коли стало очевидно, що молодь на то не надто «повелася», говорить значно простіше – «як у Вікіпедії»…

 Якщо ж відкинути подалі всі можливі «блокчейни» та «вікіпедії», на виході отримуємо щось, що дуже нагадує … того ж таки Януковича, з його «геніальним» лозунгом «Почую кожного!», на плакатах з яким, пригадую, навіть якийсь телефонний номер писали…

Не пригадую, однак, аби почутим тоді виявився бодай хтось. Не скидається, що бодай когось збираються слухати і тепер.

Замість епілогу…

8 років тому, уже більш, ніж за рік до нових президентських виборів те, що до другого туру неминуче потраплять тодішній прем’єр-міністр Юлія Тимошенко і її попередник на цьому ж посту Віктор Янукович, не викликало сумнівів абсолютно ні у кого. Тоді особисто я, відчуваючи глибоку відразу до обох, закликав у фіналі, зціпивши зуби, проголосувати все таки за Тимошенко. Свої міркування з цього приводу навіть докладно написав у блозі під назвою «Страх чи сором? Зайве закреслити».

Відчуваю, сьогодні колишній страх повертається знову. Але миритися з ним після крові справжніх Героїв України вже навіть не соромно. Це аморальна зрада пам'яті тих, перед чиїми тілами вона свого часу примудрилася виступити одночасно в інвалідному візку та на "лабутенах".