У Рівному відбулась презентація третього тому книги «Людський фактор» Дмитра Чекалкина. Зустріч тривала понад дві години – «щонайбільше 10 хвилин за відчуттями», як прокоментували присутні. Переповнена зала локації «In The Mood», розкуплено усі примірники.

 

У такі часи часто постають філософські питання про гуманізм в цілому та людяність у собі. «Людський фактор» - настільна книга про те, як виховати і зберегти  собі людину або «про те, як не боятися обтяжити себе гуманністю», - пояснив Дмитро Чекалкин, - «Ми повинні виборювати своє право залишатися людьми навіть в такі часи».

 

Автор чесно та щедро ділився інсайдами насиченого подіями життя у різні періоди, коли спробував більше 30 професій, спілкувався з найбільш відомими політичними та громадськими діячами світу, перекладав, викладав, і – як і зараз – займався просвітництвом.

Уривок з книги «Людський фактор»:

«У грудні 2012 року у Наваррі (Іспанія) проходили міжнародні змагання з легкої атлетики. На кону були солідні призи, у забігах брали участь найсильніші спортсмени світу, у тому числі кенієць Абель Мутаї — бронзовий призер Олімпійських Ігор у Лондоні у бігу на 3000 метрів із бар’єрами. У своїй коронній дистанції Мутаї впевнено лідирував і на турнірі в Наваррі. Але приблизно за десять метрів до кінця дистанції кенієць зупинився, помилково вирішивши, що він уже перетнув фінішну межу. Мутаї зупинився і почав плескати вболівальникам, не розуміючи підказок іспанською про те, що кінець дистанції — лише через десять метрів. Іспанець Іван Фернандес Анайя, що біг другим, наздогнав кенійця і міг би легко закінчити забіг на першому місці. Але замість того, щоб використати помилку суперника, Анайя взявся... штовхати кенійця в спину і рукою показувати йому, де знаходиться фінішна межа. Іспанський бігун упустив вірну можливість перемогти, він фактично привів кенійця до фінішу і не випередив його. Коли після закінчення дистанції Івана Фернандеса Анайя запитали, невже він не хотів перемогти, 24-річний чемпіон Іспанії в бігу на 5000 метрів відповів:

— Ні, я дуже хотів виграти. Але навіть якби на кону було місце у складі збірної Іспанії для поїздки на чемпіонат Європи, я все одно зробив би так само. Я не заслуговував на перемогу — відрив був великий, і я не мав шансів наздогнати суперника, якби він не помилився. Мені важливіше зберегти гідність, ніж виграти золоту медаль. Знаєте, всі ми бачимо, які речі подекуди відбуваються у футболі, у суспільстві, у політиці… Люди надто часто бачать неправильні моделі поведінки. Я радий, що вчинив інакше і здійснив цей жест чесності».

 

Автор: Юлія Семенова

Фото: Юлія Семенова