Пообіднє весняне сонце добряче припікало, несучи тепло і радість. Блиснув сонячний промінь і у шибку приземкуватої оселі, що заховалася серед крислатих яблунь і груш. У цю мить двері хати відчинилися, і на порозі з’явилася згорблена фігура старої жін

Іра тримала в руках чуже немовля і не зважала на перехожих. Вона сиділа на бруківці, на картонній коробці. І бачила тільки черевики перехожих. Зовсім не відчувала ваги дитини, яка спала в неї на колінах. Дівчина поняття не мала, що це за малюк, чий в

Як часто ми проявляємо свою гуманність по відношенню до ближнього лише на рівні бажання… Дехто – на рівні риторики. Особливо перед публікою… Андрій ходив по кімнаті з кутка в куток і не знаходив собі місця. Увімкнувши світло, сів за стіл. Зайшов до

У Рівному на ринку Дикого часто можна побачити хлопця з візочком, який збирає макулатуру. Постійно усміхненого, життєрадісного. Його знають майже всі працівники, чимало з них навмисно збирає та віддає йому всілякі паперові відходи. А з багатьма він щ

Ось уже два тижні пан Орест Цап як не в своїй тарілці: ходить такий задумливий, ніби уся поважна ватага парламенту передала йому свої віжки укравління країною. Нервує, відповідає невлад, на дружину дивиться з підозрою, а з дочкою Лесею – єдиною дитин

Даринка була невеличка на зріст. Як не намагалася на фізкультурі потрапити у стрій поближче до середини, усе ж учитель визначив їй місце – третє скраю. Та це ще не вся біда. Справжня катастрофа була в тому, що Даринка, яка добре вчилася й мала успішн

Того дня, коли дідусь Тимофій вибрався на маршрутку, щоб їхати у свої щоденні мандри, погода була не вельми добра. Та це для нього не мало значення. Сил не мав, але його плани не мінялися – помаленьку йшов. Коли придибав на зупинку, людей чомусь сто

Добратися до села із районного центру під вечір виявилося непросто: усі маршрутні автобуси вже відкурсували. Отож доводилося сподіватися лише на попутний транспорт. На зупинці у цю пізню пору також нікого не було. Та вже за мить підійшла літня жінка

«Слід забігти у супермаркет купити продукти. Дай, Боже, пам’яті! Що там у мене є у холодильнику? М’яса, молока, сиру немає, скінчились мило й пральний порошок», – турботливо перегортала Надія сторінки своєї пам’яті. Вона не йшла – летіла з роботи на

Новий рік видався безсніжним, без морозів. «Якось незвично для нашого краю, – роздумувала Надія, – навіть не здається, що зимове свято стукає у двері». Так-так, саме стукає, але не до неї. Не один Новий рік вона зустрічає у самоті. А хіба думала вон

Люди приходять у цей світ маленьким створіннячком Божим, милими янголятами. Вони безгрішні, беззахисні, благословенні Богом на життя та на любов батьків. Маленьке, воно горнеться до мами, тата, а як виросте – піддається різним впливам. Добре, коли по

Сотник, сивочолий кремезний чоловік, хрипким голосом вигукнув: – Слава Україні! – Героям слава!!! – рознеслося гучноголосно в унісон – по всьому кутку величезної площі. І цей вигук був такий потужний, що, здавалося, торкнувся небес і довів братнє

Навіть коли вам здається, що в вашому житті все так трагічно, що нічого доброго від долі чекати не варто, все одно чекайте, не допускайте відчаю. Щастя воно, знаєте, любить оптимістів і приходить в домівки тих, хто вірить і бореться. Доводилося мені

Артур був єдиною бажаною дитиною в сім’ї Крамерів. Його народження було неабиякою видатною подією для всієї родини. Мама Іра обожнювала маля, повсякчас називаючи його то «золотком», то «сонечком», то «щастячком». Батько – Петро Олександрович, директо

Вочевидь волею долі знайомлюся з цікавими й хорошими людьми. А познайомившись ближче, проникаюся їхнею долею, й ніби паралельно йду їхнім життєвим шляхом. Моя приятелька працювала в лікарні в одному з районів Рівненської області. Разом з нею працюва